I got your 6 - "Я захищаю твій тил"

Абревіатура ;igy6 (I got your 6) прийшла до нас з американської військової культури та перекладається як "Я тримаю твої 6 годин", що мовою військових значить "Я прикриваю твій тил". Крапка з комою на початку символізує самогубство, якому вдалося запобігти. Як продовження життя після наміру його припинити.

Тату з такою абревіатурою носять у США на знак протидії суїциду серед військових. Це підхоплюють і у нас.

В Україні статистику суїцидів приховують, у Штатах віднедавна зробили прозорою. Цій темі був присвячений челенж «22 відтискання» кілька років тому. Саме стільки смертей з власної волі серед ветеранів відбувалося в США щоденно. І це - в країні з досвідом війни і роботи з посттравмою.

Масштаби трагедії у нас можна хіба уявляти. Сухі новини «застрелився», «підірвався на гранаті» зрідка проникають у ЗМІ. Страшнішою за ці новини є хіба та безодня, в якій опиняється людина напередодні.

22 відтискання чи татуха не рятують життя, однак виводять проблему у медійне поле. Нагадують, що слід бути уважним одне до одного. Більш чуйним і терпимим. У стані кризи людина не бачить виходу. Потрібен хтось, хто цей вихід допоможе побачити.

Між доторком пальця до спускового гачка і життям може бути одне вчасно сказане слово. Доторк. Дзвінок. Розуміння, що ти не сам. Що є хтось, хто тримає твої «шість годин».

I got your six, брате чи сестро!

Олена Максименко. Журналіст, військовий медик.

• Мати за спиною тил, надійність, безпеку - потреба, яку мають більшість з нас.
• Відсутність віри, надії, сподівання на порятунок, нескінчений та нестримний біль. Нерозуміння навколо. Самотність. Втрата сенсу існування. Це те, що може штовхнути до останньої межі.
• Допомога, підтримка та розуміння - це те, про що так важко буває просити. Та саме те, чого так бракує. Те, що може врятувати.

Тут ми зібрали знання з багатьох джерел, щоб зробити їх більш доступними. Ці матеріали можуть бути цікавими тому, хто замислювався про самогубство. А також - тим, чиї близькі говорили про це або мали такі наміри.

Деякі міфи та їх спростування

• Людина говорить про суїцид, тому що хоче привернути до себе увагу. Маніпулює ...?
• - В переважній більшості це не так. Людині погано. Вона повідомляє про свій біль. Сподівається на підтримку. Хоче зупинитись.
• Розмови про суїцид можуть спровокувати його спробу ...?
• - Розмови про суїцид, як і про будь що, не є спрямуванням до конкретних дій.
• Суїцид трапляється без попередження ...?
• - Більшість людей повідомляють про свої наміри. Вербально або невербально. Явно або неявно. Суїцид, за виключенням деяких випадків, не є раптовим, легковажним, ексцентричним вибриком.
• Схильність до суїциду - успадкована психічна хвороба ...?
• - Переважно суїцидальні наміри є наслідком проблем фізичного або психологічного характеру.
• Ті, хто підходять до суїциду, прагнуть померти ...?
• - В багатьох випадках, люди прагнуть не вмерти, а лише зупинити нестерпний біль за будь-яку ціну. Швидко. Вирішити проблеми, яким не бачать іншого вирішення. Нема людини – нема проблем.
• Спроба самогубства не повториться ...?
• - До самогубства людей підштовхують певні проблеми. Якщо після невдалої спроби суїциду проблема не була вирішена – спроба самогубства може повторитись. Багато людей доводили справу до кінця. Неодноразовість спроб не свідчить про несерйозність або маніпулятивність намірів. Це свідчить про нерозв’язану проблему. Підтримка ззовні, відчуття точки опори, пошуки нових шляхів, звернення до спеціалістів можуть змінити все.
• Суїцид - нерозважливий, несміливий та легковажний крок ...?
• - Більшість замислюються про свої плани. Виношують їх. Та повідомляють тим, хто навколо. Останній крок є надзвичайно важким. Він потребує переступити через себе, зламати себе.
• «Ти не дбаєш про своїх близьких, про дітей!»
• - В критичному стані, на межі, коли навіть власне життя вже не має цінності, людині бракує ресурсу щоб дбати про будь-кого іншого. В цей час людина знаходиться в тунельному стані свідомості. Бачить лише те, що попереду (суїцид) та не бачить інших можливостей.
• Суїцид неможливо спинити ...?
• - Знання про те, до кого можна звернутись, особливо зараз і тепер - спиняє самогубство.
• Допомогти може лише професіонал ...?
• - Якщо у критичну мить поруч опинився спеціаліст – вважайте, пощастило. Але допомогти може не лише професіонал. Допоможе той, хто може та хоче слухати. Розуміти. Мовчати. Говорити. Головне – не лишатись на самоті.

Ознаки суїцидальних намірів

Люди, які планують самогубство, можуть зовнішньо не відрізнятись від інших. Можуть бути цілком оптимістичними на вигляд та не подавати жодних зовнішніх тривожних ознак. Це часто вводить в оману. Розмови таких людей про суїцид оточення може сприймати як жарт або нісенітниці. Проте існують ознаки, які мусять замислитись тих, кому небайдуже.

• Розмови про суїцидальні наміри або про бажання померти.
• Відчуття безнадії – що нічого в житті ніколи не стане краще.
• Відчуття того, що ніхто не може допомогти.
• Відчуття людини, що вона є тягарем для інших людей.
• Зловживання алкоголем або іншими речовинами, що викривляють свідомість.
• Наведення ладу у справах – у фінансах, роздавання особистих речей, підготовка до смерті.
• Складання передсмертної записки.
• Прагнення наражати себе на небезпеку, брати участь у подіях, внаслідок яких можна загинути.
• Важливо зазначити: Якщо людина лікує депресію, треба бути пильним, особливо близьким. Тому що суїцид найчастіше скоюється не на глибині депресії, а під час виходу з неї. Коли депресія важка, то немає ні сил, ні бажання щось взагалі робити. На виході з депресії (в середньому 2-3 тижні від початку лікування) бажання жити ще немає, а сили вже з'являються.

Що робити, коли ви дізнались, що хтось планує спробу суїциду?

• Ні в якому разі не сприймайте це як жарт, маніпулювання або спробу привернути до себе увагу. Дуже часто люди повідомляють про це з останньою надією на порятунок.
• Ні в якому разі не лишайте людину наодинці. Приїдьте до неї, покличте родичів, друзів, сусідів. В крайньому випадку – поліцію або швидку медичну допомогу.
Залишайтесь на зв’язку, говоріть або слухайте. Порадьте зателефонувати на гарячу лінію 7333 – людині у критичному стані краще за все спілкуватись зі спеціалістом. Але навіть за його відсутності, підтримати може будь-яка небайдужа людина.
• Скажіть прямим текстом – «Мені важливо, щоб ти жив!». Саме такі слова дають надію. Саме ці слова вселяють віру, що ти потрібний на цій землі.
Переконайтесь, що людина не має доступу до медикаментів, зброї та інших речей, які можуть бути застосовані самогубцею.

7333 - цілодобова гаряча лінія Lifeline Ukraine

«Важливо, щоб ти жив!»

• «Соберись, тряпка!»
• «Ти мусиш встати та йти!»
• «Ти подумав про про своїх дітей (батьків, дружину)?»
• - Такі слова не надихають. Не мотивують. Відштовхують. Людина, яка наважилась на самогубство, не має ресурсів. Ані для себе, ані для інших. Сподіваюсь, після прочитання цих матеріалів, таких слів лунатиме менше.
• «Мені важливо, щоб ти жив!»
• - Це саме ті слова, які необхідні. Які зігрівають душу та дають надію. Надію на майбутнє, якого не відчути. Надію на те, що ти комусь потрібний. Надію, якої нема. Усвідомлення, що є хтось, кому ти небайдужий. Це слова, які можуть зупинити в критичну мить. Які можуть дати віру в себе, сили та натхнення іти далі.

Просити про допомогу – не соромно!

Якщо ви замислювались про самогубство хоч один раз – це дуже тривожна ознака! Якщо бездіяти, не звертати на це уваги, існує ймовірність - це спаде на думку знов.

Якщо ви вже мали спробу суїциду та переконані, що вона не повториться – слід негайно вжити заходів. Бажання суїциду може повернутись навіть попри переконання, що усе позаду.

• - Завчасно домовтесь з декількома друзями або людьми, яким довіряєте та які мають змогу бути з Вами на зв’язку у будь-який час.
• - Спитайте в них прямо – «Я можу телефонувати тобі о 3-й ночі, якщо мені буде важко та погано?»
• - Дайте їм почитати цей матеріал.
• - у критичний момент телефонуйте на гарячу лінію 7333. Там чекають на ваш дзвінок цілодобово. Можна телефонувати другий, третій раз, скільки завгодно, доки є потреба. З вами говоритимуть ті, хто хочуть допомогти. Яким важливо, щоб Ви жили.

7333 - цілодобова гаряча лінія Lifeline Ukraine

Ситуативні та перспективні рішення

Уявімо собі альпініста, який впав зі скелі та зачепився льодорубом. Падіння зупинено. Він живий. Але висить на краю скелі, ризикуючи будь-якої миті зірватись знов. Йому лишається шукати шлях, як поступово спуститись вниз, сподіваючись також на допомогу рятувальників.

Це нагадує те, що відбувається після спроби суїциду, коли людина лишається живою. Критична мить позаду. Живеш, але на краю скелі, з якої нещодавно зірвався. Так, людина жива. Але лишається в тих самих умовах, з тими самими обставинами, що штовхнули на такий відчайдушний крок. Як бути? Де шлях від краю? Він існує. Хоч і не дуже помітний. І в його існування важко повірити. Про це – читаємо нижче.

Єдина база ініціатив для ветеранів

Дедлайни (Відтермінування)

Коли я служив строкову службу у свої 19 років, було важко. На службу нас призивали проти власної волі, тому ця служба сприймалась, як тюремний термін. Ми рахували дні до «дємбєля» та закреслювали дні в календариках. Але ми знали точно – «дємбєль» настане і ми поїдемо додому. Точно знали коли.

В стані депресії попереду не видно нічого. «Дємбель» не передбачається. Невідомо, коли закінчиться цей нестерпний час. Може здаватись, що ніколи. Невідомо, як з цим впоратись.

Але. Значно легше стає, якщо поставити собі умовний термін, скажімо, місяць. Або два. Які треба протриматись. Адже перечекати несприятливий період легше, ніж терпіти усе життя? А потім щось точно повинно змінитись. Невідомо що. Невідомо як. Але щось зміниться. Трапиться якесь диво. З такою вірою стає значно легше. Навіть без жодних підстав. А іноді деякі дива дійсно трапляються.

Спробуємо уявити людину посеред океану. Корабель пішов на дно і ти лишився один. Берегів не видно. Навколо – лише океан. Та уламок дерева, за який ти вчепився. Хоч ти живий та наразі не потонув, надії на порятунок нема. Адже у відкритому океані люди довго не живуть. Існує вибір – відпустити рятівну деревину та піти на дно. Або, міцно вчепившись за дерево, чекати дива. Раптом неподалік пропливатиме корабель? Або океанська течія наблизить до берега? А може люди почули сигнал SOS та вже мчать на допомогу?

Звернення до психіатра

• Визнати себе психом?
• - Ні. Ніколи.
• Визнати себе хворим?
• - Ні. Це не про мене. Який же я хворий? Не кашляю, соплі не течуть. Душа болить, але - то таке, минеться.

Хвороби бувають різними. Можна почуватись фізично здоровим, але в житті усе шкереберть. Таке захворювання, як, наприклад, депресія, може бути смертельно небезпечним. Якщо хоч раз вам або вашим знайомим надходила думка про самогубство – час іти до лікаря.

Звернувшись до психіатра, можна отримати курс медикаментозного лікування. Антидепресанти або заспокійливі або снодійні засоби. Може виникнути питання: навколо ж нічого не змінюється. Що дадуть ліки, якщо я лишаюсь у тих самих умовах, що штовхають мене до найгірших думок?

Та іноді медикаментозне лікування дає можливість побачити ті самі речі іншими очима. Під іншим кутом. І вони перестають бути страшними та нестерпними. Перевірено.

До речі, рушниками до койки не прив’язують. На облік не ставлять. Примусово в диспансер не кладуть.

Окрім іншого, звернутись можна також до приватного психіатра. Лікарів зручно шукати тут:

Звернення до психотерапевта

«Я ходив у тренажерний зал. Три рази. Не допомогло. Не накачався. Ходити в тренажерний зал – марнотратство». Правильна думка? Ні, неправильна. Психотерапевт допомагає. Не швидко. Не без власного бажання. Не кожен психотерапевт підійде саме Вам.

• Слід розуміти:
• - Психотерапевт не виписує ліки (на відміну від психіатра).
• - Не ставить діагнозів.
• - Не дає оцінок.
• - Не засуджує.
• - Не дає порад.
• - Не питає «На що жалієтесь?»
• - Не питає "Хочете про це поговорити?"

Послуги психотерапевта небезкоштовні, це так. Висококваліфікована робота не може бути безкоштовною. Але існують також соціальні ініціативи, де працюють спеціалісти високого рівня.

Послугами психотерапевта часто користуються разом з послугами психіатра.

Якщо у вас з‘явилися думки про недоцільність життя, про зникнення сенсу життя, ви не бачите шляхів виходу з важкої ситуації, ви вважаєте, що ніхто в світі не може зрозуміти вас та допомогти вам, - вам саме час до психолога/психотерапевта. Такого спеціаліста дійсно непросто знайти, бо таких, що працюють з такою складною категорією клієнтів, дуже мало. Але це не привід їх не шукати. Бо саме гарний фахівець може допомогти вам побачити оте «світло в кінці тунелю» та відшукати ресурси для подальшого життя. Шукайте самі, просіть допомоги у близьких та знайомих, ваше життя того варте.

Вікторія Семенцул, психотерапевт, суїцидолог.

Звернутись до лікаря:

Алкоголь не рятує

Іноді здається, що алкоголь заглушить біль. А як ні – можна збільшити дозу. Насправді так. Шалені дози спиртного, від яких просто вирубаєшся, дійсно заглушають біль. Тоді алкоголь дійсно допомагає. Наступного дня також – у стані токсикозу, жахливий фізичний стан глушить психологічний біль. Але. Алкоголь надзвичайно контрастує відчуття та емоції. Біле стає заспліплюючим білим, а чорне – морочно чорним. Кожна муха перетворюється на слона. Біль, який хочеться заглушити, стає ще нестерпнішим. Стан викривленої свідомості. Викривленої реальності. В такому стані людина стає здатною на вчинки, яких би не робила тверезою.